Львів попрощається з військовослужбовцями Олегом Дмитриком та Віталієм Сокуром, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів
Завтра, 15 квітня, Львів попрощається з військовослужбовцями Олегом Дмитриком та Віталієм Сокуром, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це інформує пресслужб ЛМР. Чин похорону Віталія Сокура розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають захисника на Личаківському кладовищі. Чин похорону Олега Дмитрика розпочнеться о 12:00 у Соборі Пресвятої Богородиці УГКЦ села Малехів. Поховають захисника на місцевому кладовищі у Малехові. Біографічні довідки захисників Олег Дмитрик (19.11.1971-01.03.2025) Львів’янин. 856 2000 Навчався в місцевій Середній загальноосвітній школі. Після її закінчення здобув освіту у Середньому професійно-технічному училищі №26 міста Львова (сьогодні - Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище інформаційно-комп’ютерних технологій»). Згодом проходив строкову військову службу в лавах піхоти. Упродовж всього життя працював автослюсарем, відзначався високим професіоналізмом та відданістю справі. Захоплювався рибальством та автомобілями, був надзвичайно доброю і спокійною людиною. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації вступив до лав 42-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання із оборони суверенітету та територіальної цілісності Батьківщини на Харківщині та Донеччині. В Олега Дмитрика залишилися дружина та двоє дітей. Віталій Сокур (14.07.1978-09.04.2025) Львів’янин. 856 ba6 У 1985-1995 роках навчався в Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 48 міста Львова. Після завершення навчання проходив строкову військову службу в Білій Церкві, де отримав звання «головний сержант». Пізніше здобув вищу освіту в Закарпатському державному університеті за спеціальністю «Економіка та підприємництво». У 1999-2006 роках працював на Приватному підприємстві «Хом’як», де пройшов шлях від автомеханіка до керівника мережі автомагазинів і станцій технічного обслуговування. У 2010-2019 роках працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Аркан», а з 2019 року активно розвивав сімейний логістичний бізнес. За словами рідних, Віталій був дуже відповідальною, мужньою, чесною і справедливою людиною. Відзначався трудоголізмом і досягав успіху у всіх своїх починаннях. Був великим прихильником мотоциклетних подорожей. Лейтенант. Із перших днів повномасштабного вторгнення росії добровільно став на захист Батьківщини від загарбників, приєднавшись до лав 63-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, брав безпосередню участь у звільненні Херсонщини від окупантів. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» та іменною зброєю. У Віталія Сокура залишилися дружина, двоє синів, мама та брат.
Завтра, 15 квітня, Львів попрощається з військовослужбовцями Олегом Дмитриком та Віталієм Сокуром, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це інформує пресслужб ЛМР.
Чин похорону Віталія Сокура розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають захисника на Личаківському кладовищі.
Чин похорону Олега Дмитрика розпочнеться о 12:00 у Соборі Пресвятої Богородиці УГКЦ села Малехів. Поховають захисника на місцевому кладовищі у Малехові.
Біографічні довідки захисників
Олег Дмитрик (19.11.1971-01.03.2025) Львів’янин.
Навчався в місцевій Середній загальноосвітній школі. Після її закінчення здобув освіту у Середньому професійно-технічному училищі №26 міста Львова (сьогодні - Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище інформаційно-комп’ютерних технологій»). Згодом проходив строкову військову службу в лавах піхоти.
Упродовж всього життя працював автослюсарем, відзначався високим професіоналізмом та відданістю справі. Захоплювався рибальством та автомобілями, був надзвичайно доброю і спокійною людиною.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації вступив до лав 42-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання із оборони суверенітету та територіальної цілісності Батьківщини на Харківщині та Донеччині.
В Олега Дмитрика залишилися дружина та двоє дітей.
Віталій Сокур (14.07.1978-09.04.2025) Львів’янин.
У 1985-1995 роках навчався в Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 48 міста Львова. Після завершення навчання проходив строкову військову службу в Білій Церкві, де отримав звання «головний сержант». Пізніше здобув вищу освіту в Закарпатському державному університеті за спеціальністю «Економіка та підприємництво».
У 1999-2006 роках працював на Приватному підприємстві «Хом’як», де пройшов шлях від автомеханіка до керівника мережі автомагазинів і станцій технічного обслуговування. У 2010-2019 роках працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Аркан», а з 2019 року активно розвивав сімейний логістичний бізнес.
За словами рідних, Віталій був дуже відповідальною, мужньою, чесною і справедливою людиною. Відзначався трудоголізмом і досягав успіху у всіх своїх починаннях. Був великим прихильником мотоциклетних подорожей.
Лейтенант. Із перших днів повномасштабного вторгнення росії добровільно став на захист Батьківщини від загарбників, приєднавшись до лав 63-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, брав безпосередню участь у звільненні Херсонщини від окупантів. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» та іменною зброєю.
У Віталія Сокура залишилися дружина, двоє синів, мама та брат.